Як налагодити ефективний соціальний діалог в Україні?

РЕЗЮМЕ

Соціальний діалог - це інструмент, який базується на «моральних зобов’язаннях» соціальних партнерів: профспілок, організацій роботодавців та держави (в особі Уряду) щодо дотримання основних соціальних прав та домовленостей у таких сферах: зайнятість та справедлива заробітна плата; поліпшення умов життя та праці; соціальний захист; гендерна рівність та недискримінація; охорона здоров’я та безпека на робочому місці; гарантії мінімального доходу для осіб похилого віку тощо. Важливість реалізації ефективного соціального діалогу для забезпечення соціальних стандартів підтверджується і положеннями Угоди про Асоціацію між Україно та Європейським союзом. Зокрема, Глава 21, Розділу V Угоди передбачає, що Сторони повинні посилювати діалог та співробітництво щодо дотримання соціальних стандартів у вказаних сферах.
Кризовий стан соціально-трудової сфери в Україні надає підстави для висновку про неефективність чинної моделі соціального діалогу, яка не володіє необхідними організаційними, інституційними, нормативно-правовими ресурсами для того, щоб бути дієвим інструментом виходу країни з соціально-економічної кризи та забезпечення її сталого розвитку.
Введення в Україні так званого критерію «репрезентативності» призвело до того, що частина організацій оголосили себе «репрезентативними», а всі інші профспілки та організації роботодавців України потрапили до числа т.зв. «нерепрезентативних», тобто до числа тих, що виявилися суттєво обмеженими у своїх правах та можливостях в діючій системі соціального діалогу. Порядок делегування своїх повноважень «нерепрезентативними» організаціями «репрезентативним» об`єднанням не визначений законодавством, що на практиці призводить до неможливості його використання.
Серед інших питань, що стоять на перешкоді ефективної взаємодії соціальних партнерів в Україні варто виділити наступні:
Неврегульованість, суперечливість та вільне трактування соціальними партнерами положень законодавства України в сфері соціального діалогу:
- Національна служба посередництва і примирення (НТСЕР), утворюється Президентом України, що суперечить з нормою утворення органів соціального діалогу, прописаною в ЗУ «Про соціальний діалог» (НТСЕР створюється за спільним рішенням сторін соціального діалогу відповідного рівня або за ініціативою будь-якої сторони);
- суперечливість законодавства в строках повноважень членів НТСЕР. ЗУ «Про соціальний діалог» вказує, що строк повноважень членів НТСЕР становить 6 років. В той же час організації отримують свідоцтво про відповідність критеріям репрезентативності лише на 5 років.
-    подвійне членство профспілок та організацій роботодавців, що призводить до дублювання організацій під час підтвердження репрезентативності, що не дозволяє відобразити реальний відсоток представництва як в профспілках так і в організаціях роботодавців (довідка: 7 з 8 членських організацій Конфедерації роботодавців України одночасно входять до складу Федерації роботодавців України; 2 членські організації Об'єднання організацій роботодавців України одночасно входять до складу Федерації роботодавців України).
-    мета, завдання та повноваження Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні (далі - СПО роботодавців), визначені законодавством по різному. ЗУ «Про колективні договори та угоди» та ЗУ «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» по різному визначають мету та завдання СПО роботодавців, що призвело до законодавчої колізії. Повноваження СПО роботодавців, надані ЗУ «Про організації роботодавців..» суперечать положення ЗУ «Про соціальний діалог», який ті ж самі повноваження розподіляє між двома суб’єктами: частину надає стороні роботодавців (всім організаціям роботодавців відповідного рівні, незалежно від статусу репрезентативності), а частину - зібранню повноважних представників репрезентативних організацій.
Недотримання сторонами та органами соціального діалогу законодавства через відсутність механізмів контролю.
Законодавством визначено, що черговість ротації Голови НТСЕР здійснюється у порядку «сторона роботодавців – профспілкова сторона – сторона органів виконавчої влади». Голова НТСЕР призначається терміном на один рік. Представники сторони органів влади, порушуючи принцип ротації, понад 3 роки очолюють НТСЕР, при визначеному терміні в 1 рік.
Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні (СПО об’єднань профспілок) сьогодні представляє профспілкову сторону в соціальному діалозі на національному рівні, в своїй діяльності керується внутрішніми документами, які суперечать та порушують законодавство України в сфері соціального діалогу. Положення внутрішніх документів СПО об’єднань профспілок (Угода та Регламент), надають можливість СПО об’єднань профспілок самостійно приймати рішення чи надавати можливість, чи позбавляти репрезентативні організації можливості реалізації права, яке надане Законом, на участь в соціальному діалозі.
Порушення та вільне трактування суб’єктами СПО об’єднань профспілок положень законодавства України призвело до позбавлення значної кількості суб’єктів профспілкової сторони права участі в соціальному діалозі.
Наслідки: 15 з 21 об’єднання всеукраїнських профспілок не можуть долучитися до обговорення питань соціально-трудової політики при реалізації соціального діалогу на національному рівні; репрезентативні організації не мають можливості реалізовувати свої права, а «нерепрезентативні» організації, перебуваючи в складі СПО об’єднань профспілок приймають участь в соціальному діалозі, таким чином порушуючи законодавство.
Фактично одностороннє державне регулювання соціального діалогу на національному рівні, зумовлене тим, що до останнього часу в Україні існувала практика, коли керівники всеукраїнських об`єднань профспілок та організацій роботодавців були законодавцями (представниками законодавчої гілки влади) чи вищими посадовими особами державних органів влади і одночасно представляли сторону профспілок чи роботодавців у соціальному діалозі (Волинець М., Кінах А., Хара В.)
Монополізація права на представництво інтересів працівників та роботодавців окремими суб`єктами в середині сторін соціального діалогу
Монополія Федерації профспілок України в складі СПО об’єднань профспілок (41 з 61 представників у складі СПО об’єднань профспілок).
Наслідки:фактично одностороння політика ФПУ при прийнятті рішень членами СПО об’єднань профспілок; неможливість прийняття альтернативних рішень та відсутність ротації в складі делегатів для участі в міжнародних заходах (з моменту прийняття ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» незмінним делегатом від профспілок для участі в щорічні сесії Міжнародної конференції праці (МКП) був лише Голова ФПУ).
Постійні конфлікти в середині сторін соціального діалогу та корупційні махінації в фондах соціального страхування, пояснюють небажання реформувати соціальний діалог. Так Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2016 році з 260,59 млн. грн., виділених на придбання путівок, 233,99 млн. грн. отримали заклади «Укрпрофоздоровниці». (Довідка: «Укрпрофоздоровниця» - приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України, 92,9% акцій якої володіє Федерація профспілок України).
Монополізація представлення інтересів великого бізнесу в соціальному діалозі на національному рівні. Наслідок: в соціальному діалозі представлений лише великий бізнес, який за офіційною статистикою складає лише 0,02 % бізнес середовища України, що призводить до повної відсутність представників малого та середнього підприємництва в переговорному процесі.
Сьогодні можливі три варіанти/альтернативи реформування соціального діалогу в Україні:
Альтернатива 1. Продовжувати здійснювати соціальний діалог в рамках чинного в Україні законодавства в даній сфері («нульовий варіант»).
Альтернатива 2. Реформа соціального діалогу лише в частині залучення громадських організацій («політика мінімальних реформ» або політика реформування, яка сьогодні пропонується «офіційними» соціальними партнерами).
Альтернатива 3. Вирішення суперечностей в положеннях Законів, запровадження механізму контролю за дотриманням законодавства та відповідальності за прийняті рішення в сфері соціального діалогу («політика ефективних змін»).
Враховуючи досвід країн ЄС, важливо розуміти, що соціальний діалог виявився сучасним дієвим інструментом розв’язання соціальних проблем, який надає широкі можливості для прогресу в питаннях соціально захисту, зайнятості, покращення умов праці тощо.

Файлы для скачивания: 
Webatom Раскрутка сайтов и Создание сайтов