Актуалізація участі органів місцевого самоврядування як сторони соціального діалогу на територіальному рівні

Актуалізація участі органів місцевого самоврядування як сторони соціального діалогу на територіальному рівні

Сучасні тенденції державного управління свідчать про те, що його ефективність ґрунтується на інструментах налагодження відносин між суб’єктами, які мають різні (іноді протилежні) соціальні та економічні інтереси. Важливою складовою цього процесу є система соціального діалогу, який сьогодні є основою функціонування Міжнародної організації праці. Ця спеціалізована установа ООН створена задля підвищення рівня добробуту через створення конструктивних взаємин між організаціями головних суб’єктів ринку праці – найманих працівників та роботодавців за участі органів влади. Діяльність МОП закріплена у багатьох конвенціях та рекомендаціях, що конструюють відносин, які зорієнтовані не на конфронтацію, а на співробітництво задля забезпечення оптимального балансу інтересів. А відтак, і на створення передумов політичної і соціальної стійкості суспільства — необхідної умови його розвитку та успішності. В Україні соціальна стійкість під час повномасштабної війни набула нового сенсу — як складова національної безпеки і збереження здатності держави щодо суспільної згуртованості в ситуації загрози. Незмінним пріоритетом при цьому залишається Європейська та Євроатлантична інтеграція, що не має сенсу без створення діалогових відносин. Як встановлених МОП, так і зумовлених ситуативно, що особливо відчувається на рівні конкретних громад. І йдеться не тільки про поточні питання локальних ринків праці, а й про необхідність розв’язання проблем воєнного стану, попри який місцеве самоврядування продовжує свою роботу й сьогодні. Прямі військові дії, окупація, ракетні та артилерійські обстріли, внутрішньо переміщені особи, евакуації, блекаути – це очевидні фактори, що формують додаткові задачі місцевих влад. Особливим фактором, що впливає на місцеві ринки праці та формування місцевих бюджетів є релокація частини бізнесів із зон бойових дій та сусідніх із ними. Таким чином, перед органами місцевої влади постають питання щодо діяльності за таких умов. І ця діяльність потребує залучення різних акторів до прийняття рішень. Взаємодія між органами державної влади, керівництвом територіальних громад, законодавчо встановлених організацій, що представляють суб’єктів ринку праці та представниками громадських організацій і волонтерських ініціатив – це сьогодні є тим «пазлом», який складає самоорганізацію, що може стати моделлю української системи соціального діалогу. Адже досвід, набутий за час війни, актуалізує участь органів місцевого самоврядування як суб’єкту діалогових відносин взагалі і як сторони вже існуючої, нормативно зумовленої системи соціального діалогу. Менше з тим, результати попереднього аналізу свідчать про те, що ОМС інерційно працюють у сталій вертикальній системі, що не співставно із самою ідеєю соціального діалогу як консультативно-переговорної взаємодії. Однією з причин цього є неактуалізованість соціального діалогу у діяльності ОМС та необізнаність щодо можливостей діалогових практик на рівні громад. Саме це й стало своєрідним «тригером» для формування конкретної ініціативи та сприяло формулюванню її назви. Тут маємо зазначити, що існує багато тлумачень самого терміну «актуалізація» — від психологічних до інженерних. Ми дотримуємось суто управлінського її розуміння. Йдеться про діяльність з переведення чогось зі стану потенційного у стан реальний, актуальний, що відповідає сучасним умовам. Ініціатива була реалізована в декількох громадах Харківської області. На вибір локацій впливав різний досвід громад під час війни, а саме громади, які:  були під окупацією; відчували вплив військових подій або знаходилися в так званій «сірій зоні»; знаходяться в зоні «відносного миру». Не претендуючи на статус ґрунтовного дослідження, команда проєкту була спрямована на виявлення проблем та пошук напрямів їх вирішення. Так, реалізація ініціативи «Актуалізація участі органів місцевого самоврядування як сторони соціального діалогу на територіальному рівні» має пілотний характер, адже учасники процесу усвідомлюють, що ця проблема є однією з ґрунтовних в проблематиці публічного управління. Однією з умов роботи (що було обговорено в перших контактах з керівництвом ОМС) була певна «анонімність» локацій, що пов’язано зі специфічним на час проєкту, прифронтовим станом громад у Харківський області. То ж, дякуюючи усм, хто допомагав в цій роботі, маємо відзначити – тема соціального діалогу на територіальном рівні є значущою і актуальною. Залишається одне – актуалізація і розуміння того в співдіяльності тих, хто створює воєнний, а також буде створювати повоєнний та мирний простір громад.

ПОВНИЙ ТЕКСТ ДОКУМЕНТУ В ПРИКРІПЛЕНОМУ ФАЙЛІ